Після трагедії на Чорнобильській АЕС для постраждалих було споруджено будинки, які    утворили у кожному селі де були переселенці, куток, що став називатися    «Чорнобильським». 

  Тисячі поліських родин зірвало з насиджених місць чорнобильським вітром, багато з них  тепер мешкають у Баришівському районі. 

 У новозбудовані котеджі пересилялися, як правило, компактними групами, - всі, хто з одного села, отримували помешкання знову - таки, в одному селі. Це певною мірою заспокоювало людей, давало їм можливість не відчувати себе самотніми. У  Баришівський район прибули на поселення мешканці деяких населених пунктів Поліського району. Тоді ж приїхала з Діброви у Корніївку заслужена вчителька України Раїса Григорівна Гололобова, за фахом учитель української мови та літератури. Тоді ж про життєво важливі події почали казати «до аварії» і «після аварії». На новому місці втратила вона сина, чоловіка. Настали часи коли нагодою зустрітися з земляками стають не хрестини чи весілля, а похорони. Єдина втіха сільської вчительки – діти, власні й чужі, які не забувають її провідати. 

Галина Іванівна Бондарчук (у дівоцтві Скрипченко), приїхала на поселення у село Сезенків у 1992 році. Мати трьох дітей. Зараз працює помічником вихователя в дитячому будинку «Родина».  

 Ольга Михайлівна Нестерова також у 1992 році разом із сім’єю приїхала на поселення у Сезенків. Працювала спочатку у Сезенківській ЗОШ учителем початкових класів, потім директором, зараз – керівник апарата Баришівської районної ради, виховує сина. Ось такі вони, переселенці, завдяки яким старі села Баришівського району отримали чудові асфальтові дороги, природний газ…Здоров’я, щастя вам, новосели, на нових землях..